Упершыню "Ліст з-пад шыбеніцы" і верш "Марыська чарнаброва, галубка мая" гучаць і на ўкраінскай мове (пераклад - Наталка Пазняк-Хаменка).

У відэазвароце Вячаслаў Сіўчык, старшыня Руху Салідарнасьці "Разам" і Беларускага Цэнтра ва Украіне, зазначыў: "Той беларускі ланцуг, той ланцуг свабоды ад Кастуся Каліноўскага да Францішка Багушэвіча, ад Францішка Багушэвіча да братоў Луцкевічаў і Янкі Купалы, ад Янкі Купалы да а. Вінцэнта Гадлеўскага, ад а. Вінцэнта Гадлеўскага

да Уладзімера Караткевіча й Васіля Быкава сёння падтрымліваюць нашыя героі, тыя палітвязні, якія зараз змагаюцца за Беларусь у невыносных умовах. Таму што лозунгі ў

нас засталіся з часу яшчэ Паўстання Кастуся Каліноўскага. Ягоныя словы

натхняюць нас на барацьбу, таму што Беларусь для нас - гэта святое."

Актывісткі Руху Салідарнасьці "Разам" Галіна Сарочык і Юлія Шаўлоўская зачыталі "Ліст з-пад шыбеніцы" і ягоны верш "Марыська чарнаброва, галубка мая" ў перакладзе Наталкі Пазняк-Хаменкі.

"Мне выпаў гонар перакласці гэты верш на ўкраінскую мову, - кажа паэтка Наталка Пазняк-Хаменка - і я хачу, каб гэтыя словы прагучалі таксама ў Беларусі й па-ўкраінску:

Марисю чорноброва, голубонько моя!

Де ж ся поділо щастя і доленька твоя?

Минуло все, минуло, неначе й не було,

Лише гірке страждання у грудях залягло.

Коли за нашу правду Бог почав карати,

Біля воріт Раю велів нам пропадати.

Хай ми згинем марно, та правди не лишим,

Не зречемся правди - щастя й Неба швидше.

Не нарікай, Марусю, на свою недолю,

Прийми тяжку кару, Предвічного волю,

А мене згадаєш - помолись, Марусю,

Я із того світу до тебе озвуся.

Бувай же здоровий, мужицький народе,

Живи собі в щасті, живи у свободі,

Та згадай, як зможеш, Яся отого,

Що за правду згинув для добра твого.

А тоді, як слово перейде у діло,

Тоді й ти за правду піднімайся сміло.

Бо лише із нею у громаді, в згоді

Діждешся на старість волі ти, Народе.

Брати мої, рідні селяни. З-під московської шибениці випадає мені до вас звертатись, й, можливо, востаннє. Гірко покидати рідну землю й тебе, любий мій народе. Стогін у грудях, біль у серці - та не жаль мені загинути за твою правду.

Прийми, народе, щиросердне моє передсмертне слово, адже воно наче з того світу лише для твого добра писане.

Немає, братове, більшого щастя на цім світі, як те, коли чоловік має в голові розум та науку. Тоді він зможе жити заможно, щоправда, лише тоді він, помолившись Богу, заслужить царства небесного, якщо збагатить наукою розум, відкриє душу і всю родину щиро полюбить. Але,

як день з ніччю водночас не бувають разом, так не суміщаються правдива наука з московським рабством. Допоки не звільнимось, нічого ми не матимемо - ні правди, ні заможного життя й ніякої науки, - лише сприйматимуть нас за худобу - і не для добра, а для погибелі нашої.

Тому, Народе, як тільки почуєш, що твої брати з-під Варшави змагаються за правду і свободу, тоді й ти не стій осторонь, а схопивши до рук що попало – косу, сокиру – всією громадою йди боронити своє народне право, свою рідну землю.

Я ж бо тобі з-під шибениці кажу, Народе, що лише тоді житимеш щасливо, коли над тобою москаль вже не пануватиме. Твій слуга, Ясько - господар з-під Вільні.

Напрыканцы ўдзельнікі відэазапісу сказалі па некалькі словаў.

Цалкам відэазварот можна прагледзець па гэтай спасылцы.

Паводле Вячаслава Сіўчыка